Якщо дитина не хоче до садочка
Багато батьків знають цей ранковий сценарій:
дитина плаче, хапається за маму,
а ви стоїте між двох світів — між роботою і маленьким серцем, що не відпускає.
✨І так хочеться сказати:
«Ну чому кожного ранку цей спектакль?!»
Там, де дорослому просто “піти”, — дитині треба зібрати всю свою хоробрість.
🟣 Часто причина не у садочку.
І не у «недовихованні”, бо батьки часто запитують себе, що я роблю не так?
А в тому, що здатність до адаптації ще не виросла.
Для трирічного — навіть двері садка можуть здаватись кордоном іншої планети.
1️⃣ Ранковий ритуал — “важлива місія”.
Йдемо не “у садок”, а “показати ведмедику, що дають на сніданок”,
або “віднести книжечку виховательці”.
У дітей чудова уява — використайте це! 🎈
2️⃣ Коротке, але героїчне прощання.
Жодних тривалих драм у гардеробі!
Краще підморгнути:
«Ти — мій спецагент. Побачимось після обіду!»
І піти, поки дитина у ролі, а не в сльозах 😎
3️⃣ Міні-талісман у кишені.
Маленький камінчик, наліпка чи брелок — «щоб мама завжди поруч».
І так, це магія. Але працює краще, ніж три лекції про самостійність. ✨
4️⃣ Увечері — тільки хороше.
Запитуйте не «чи плакав?», а «що сьогодні тебе розсмішило?».
Навіть якщо відповідь: «Саша намочив мої тапочки», — це вже діалог 😉
🌱 Бо адаптація — це як Wi-Fi:
спочатку сигнал слабкий, потім стабільний,
а далі — дитина сама під’єднується до світу.
🖋️ І пам’ятайте:
«Дитина не хоче в садок не тому, що там погано,
а тому, що з вами — надто добре»💛
💬 А як у вас?
❤️ — Щоранку шоу «не піду!»
🔥 — Уже як на роботу — без скандалів 😄
Завжди раді допомогти!
